Page:Колхозонь эряф 1933-06 31стр.jpg

This page has been proofread.

— Эвоць, можбыть, — сетьмоста мярьксь Павол.

— Састь, эсьморондасть, сявозь мархтост, — моторць тядясь кядензон яфиембачк.

Цьорац иляць куду, седиец лоткась тотнамда, а мялец ащесь прокс тевть ланкса и ашезь шарькотькшнев сон

— Пееди ланксонок се тюжась, гразяй...

— Лад, тядяй! — вдрук мяль вельде мярьксь Павол. — Давай урядасаськ нень сембонь...

Сон ластязне, седиень петезь кармась корхтама, кода корхнель аньцек эста, мзярда мяльсна фкакс арсельхть. Тядясь нажець ваксозонза, варжаксць шамазонза ды сетьмоняста мярьксь:

— Кярозь седицень тонь?

— Да! отвечась* цьорась — Те стака кирьдемс! Лучи ба моньге мархтост...

Тядяти няевсть, пта сонь тусть сельмеведенза, ды мялецоль лестямс, шарьхкотькшнезе сонь седи урманц, куфксць ды мярьксь:

— Ащек, — тоньге сяфтедезь!...

— Сявсамазь! — отвечась цьорась

Аф ламос ащемок тядясь лажназь мярьксь:

Кодамат* тон, Паша, суроваят! Хоть мзярдонга лястялить тядяцень седиенц! А то мон азан страшнай, а тон сядонга страшнай.

Сон варжаксць лангозонза, нажець ваксозонза ды сетьмоняста пшкяць:

— Аф маштан мон, тядяй! Тонадомс эряви теть тяньди.

Тядясь куфксць ды, аф ламос ащезь, пелемань трнатомань кирьнемок, корхтазевсь:

— А можи синь тоса ломатьтнень муцясазь? Нефцазь теласнон, синьнесазь пакарьснон? Кда карман сень ланга арьсеме, — Паша, идьнязят, страшна!

— Синь ваймоть синьнесазь... Се сядонга оцю сярять,фкоста* рудазу кяцнон мархта...

Омбоце шине сембоньди марявсь што арестовандаф Букин, Самойлов Сомов ды тага вете. Илять сувсесь тядять шири Мазин Федя, сонь пялонза тожи обыск ульсь, сянь мархта сон довольнаель, и азозе эсь прянц геройкс.

— Пелеть, Федя? — кизефтезе тядясь.

Сон лофташкаць, шамац оржакстомсь, трнатозевсть шалхка варянза.

— Пелень, эрьхцамань офицерсь. Сон — равжа сакалу, эчке, суронза шяярь потмосот, а шалхконц ланкса — равжа сельмованомат, пта сельмофтеме. Пешкоткшнесь, пильгонзон топиесь. Тюрьмаса наксафтте, мярьги! А монь мзярдорга ашемазь пикссе, аф алязе, аф тядязе, мон — фкянян, синь монь кельксамазь.

Сон аф ламос кончазень сельмонзон, крмоштазень трванзон, кафцке кядензон мархта зрязта* памолдазень пря шяярензон ды, якстерьготф сельмонзон мархта Павел ланкс ваномбачк, мярьксь:

Эрьхтеньдерясамазь* монь мзярдонга, мон, марнек, кода пеель, суван ломаньтьэс, — пейса карман пореме, — катк ина сразу шавсамазь.

— Шуваненят тон, осалнят! — пшкяць тядясь. — Коста-ни тага теть тюремс?

— Карман! — сетьмоста отвечась Федя.

Тумдонза меле тядясь мярьксь Паволоньди:

— Тя сембоде курок синьдеви...

Павол эзь отвеча

Аф ламос ащезь валомне панжевсь кухняв вяти кенкшсь. Сувась Рыбин.

— Шумбратада! — пеетькстазь мярьксь сон. Вага* — тага мон. Исяк вятемазь а течи моньць сань! Сон* кемоста шукадезе Паволонь кяденц, кундазе тядять лафтуда ды кизефтезе:

— Чайда симцамак?

Павол аф каштордозь ванондозе сонь смуглай, равжа сакал потмоста кели шаманц ды шобда сельмонзон. Сонь спокойнай сельме варжафкссонза вандолць мезе бди эрявикс.

Тядясь тусь кухняв самоваронь путома. Рыбин озась, вадердазень сакалонзон ды, шрать ланкс кядензон путомок, варжаксць Павол ланкс шобда сельмонзон мархта.

— Вага ина — мярьксь сон, пта лоткафтф корхтамань оду ушодозь. — Тейне мархтот седи вакска корхтамс эряви. Мон кунаркиге мельгат ванондонь. Эрятама почти ряц: няенца — наротта пялот лама сашенкшни, а симоньдема ды осал тефть аш. Тя васеньцесь. Коленьдефтеряхть ломатьтне, синь сразу приметавихть — мес стане? Вот. Мон