Page:Колхозонь эряф 1939-05-6 25стр.jpg

This page has been proofread.
Тядясь 23


 

— Главнайсь, штоба сембе синь аф кувать ащельхть тюрьмаса, куроконя судендалезь ба синь! А кодак аньцек паньцазь, минь эстакигя Павел Михайловичень ворьготьфцаськ, — сон тяса эряви.

Тядясь аф верондазь варжакстсь Софьянь лангс, а тонац, вешендемок сельмонзон мархта, коза ба йордамс папироса петь, яцезе сонь панчфонь банкать модас.

— Тянь эзда гастявихть панчфне! — машинальна пшкядсь тядясь.

— Простиндамак! — мяргьсь Софьясь. Николайсь тяфтажа фалу корхтай тянь колга тейнь! — и, таргамок банкать эзда папироса петь, сон йордазе вальмава.

Тядясь смутяфста варжакстсь сонь шамазонза и муворуста корхтазевсь:

— Тон простиндамак монь! Мон тянь тяфтак азыне, апак думандак. Дряй мон могу тонафтомс тонь?

— А мес ина аф тонафтомсан, кда мон неряхан? — отвечась Софьясь, лафтувонзон кеподемок. — Кенерсь кофесь? Спасиба! А мес фкя чашка? Тон аф кармат симома?

И вдрук, сявомок тядять лафтуда, ускомок эсьтейнза и сельмозонза ванозь, сон дивандазь кизефтезе:

— Кали тон виздят?

Тядясь мзелдозь отвечась:

— Аньцек што мон тейть папироска петь колга мярьгонь, а тон монь кизефнесамак — аф виздян ли!

И, эсь дивандаманц апак кяшенть, тядясь корхтазевсь, кода бта кизефнезь:

— Исяк ширезонт сань, а вятса эсь прязень, кода кудса, мездонга аф пелян, корхтан, мезе йоран...

— Тяфта и эряви! — пшкядсь Софьясь.

— Монь прязе шары, и кода бта мон монць эсьтейнь чужоян, сяда тов корхтась тядясь. Бывала якат, якат ломанть перьф, васенда азат тейнза мезевок седивакска, а тяни — фалу ваймозе панжада, и сразу корхтан сянь, мезе инголи афоленеля думанда ба...

Софьясь тага крьвястсь папироса, ласковайста и аф каштордозь ванондсь тядять шамас эсь серай сельмонзон мархта.

— Тон корхтат — ворьготьфтемс? ну, а кода ина сон кармай эряма — беглайста? — путсь тядясь тейнза эсь пичефти кизефксонц.

— Тя аш мезевок! — отвечась Софьясь, эстейнза нинге кофень каязь. — Кармай эряма, кода эряйхть лама кемотть ворьготьфне... Мон вов аньцек васьфтине и прважайне фкять станяжа пяк эряви ломань, — паньфоль вете кизос, а ссылкаса эрясь колма пяле мархта кофт...

Тядясь видеста ванць лангозонза, пейдезь и прянц шерьфнезь сетьмоняста мярьгсь:

— Аш, кода няеви, тапамань монь тя шись, Майть Васенце шиц! Аф ловка кода бди тейнь, и кода кафта кигя сразу молян: то тейнь няеви, што семботь шарьхкодьса, а вдрук кода туманц повонь. Вов тяни тон, — ванан лангозт, — барынят, — ня тефнень эса тиендят... Пашань содасак и лувондсак цебярь ломанькс сонь, спасиба тейть...

— Ну, тя тейть ни спасиба! — рахазевсь Софьясь.

— Мес мон? Аф мон тонафтыне сонь тянди! — куфкстозь мярьгсь тядясь.

Софьясь папироса петь путозе эсь чашканц шаванясонза, сон шукадезе прянц, золотакс ащи шяяренза срадсть туста пакшкянь копоренц эзга, и сон тума шовор мярьгсь:

— Ну, тейнь пинге каямс эсь лангстон тя великолепиять.