Page:Тюлэй (А. И. Мокшони, 1927).djvu/7

This page has been proofread.

— 5 —

лангс, венептезень кэднянзон инголи и сэтявняста пшкэць:

— Бачка!.. Колма шит изень ярхца!.. Пеконэзэ вачсь!.. Дямак кад вачода кулома. Макст аф оцю сускомнэ сединэзень архтомс... Бачка!.. Ульхть ни цебярь алэ!..

Попсь кшмадезэ Тюлэйнь ингольденза, и сонць аф ломань вайгэльса ырназевсь:

— Архт!.. Шкайсь максы... Эряви покодьмос... Тиннь эздодонт лама!.. Эряви покодьмос...

Сонць кода ёндол ётась Тюлэйнь вакска, анцяк марявсь, кода пулоц вж-вж-вж выжнась.

Шуфтомсь Тюлэй вастозонза, кода кев. Кодак ащесь модать лангса, стак и пезсь шамац. Сельмостонза снавкс кармасть гуворьма сельмя ветня. Исцэ сода — мезэ и тиймос тэни...

— Мес станэ? — аф лама ётка меля кизефтезэ Тюлэй эсь прянц, — синць попнэ тонафтыхть фкэ-фкэнди лоздома, фкэ-фкэннь кельгома, сэтявняста прянь вэтема, ломань аф абижама, сирэ авань-алэнь кулхцондомя, а синць ломантти кшэ ужонэ аф максыхть. Ижэль арась сускомняц. Валсост ломантть солафцазь. Цюпясазь-лапасазь лэпэ валнса, лэпэ кэльняса, вадерясазь прэняда, штоба сятавнэ улель...

Сельмэ веденза, ков мезэ, тусть сяда вишкста и исть крдев ни.

— Ох, мамакай шкайнэзят! — юваць сон, — мезенди мойнь шачфтомэйть, мезенди мойнь касфтомэйть!.. Кодак штчфтольмэйть, эзкие шюди ведняс ёрдальмейть: шюди веднэсь шюдельмэнь, шары песокс ардольмэнь... Эди маштоль пичефксозэ.